13 грудня – одне з великих та улюблених свят українського народу – день святого Андрія Первозданного або, як у народі називають, свято Калити. Народні традиції міцно переплелися з релігійними та отак і дійшли до наших днів. Вечір напередодні молодь святкувала як „андріївські вечорниці”. Обов’язково пекли калиту – найвеличнішу ознаку свята. Старші дівчата в цей день ворожили на заміжжя: чи скоро їх віддадуть і яким буде майбутній чоловік. Примічали, і якою буде погода.

Сьогодні і ми повернулися трохи в минуле та відчули красу та поезію древніх обрядів. Запросили нас до однієї з українських хат, гостинні девятикласники з класним керівником Вапнічною Ларисою Олексіївною.

Дівчата ворожили: кожна витягувала предмет зі скриньки, а бабуся розповідала про судженого; знімали черевики та перекладали їх по черзі один за одним до дверей, щоб дізнатись, в якій черзі підуть під вінець; дивились у воду, говорячи чарівні слова: «Суджений-ряджений, прийди до мене, покажися».

     Завітали на вечорниці хлопці, переодягнені в дівчат та затанцювали танець «Зозуля», проспівали пісню «Ой на горі два дубки», «В саду гуляла…».

      Жартували, грали гру «Калита», заспівали пісню «А мій милий вареничків просить».

        На завершення свята всі разом заспівали пісню «І в вас, і в нас хай все буде гаразд».

Ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам,ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня.